Профілактика лихослів’я серед підлітків як соціальна потреба сьогодення

Статтю присвячено важливій темі сьогодення – небезпеці лихослів’я, що полягає у його прихованості від батьків, педагогів і водночас активному використанні у спілкуванні з однолітками. Для
вираження гніву існує ціла низка вербальних і невербальних інвективних тактик. Спонтанність,
непідготовленість, невимушеність повсякденного усного мовлення – це риси, які значно впливають
на мовні явища всіх рівнів. Лихослів’я є причиною руйнації духовності та моралі, що призводить до
дезорганізації учнів. Авторами подано аналіз науково-педагогічних джерел з означеної теми, надано
опис історичних аспектів появи лихослів’я як соціально негативного явища. Також зазначено і релігійну думку щодо лихослів’я.
Для ефективності здійснення соціально-педагогічної профілактики лихослів’я у загальноосвітній
школі соціальний педагог має використовувати різні організаційні форми профілактики та володіти
технологіями педагогічного спілкування. У матеріалах з’ясовано, що сучасні учні не тільки вживають одиниці сленгу, а і трансформують їх, єднаючи лайливі слова. Це сприяло появі різноманітних
підходів до вивчення лихослів’я: еволюційно-генетичного, культурно-історичного підходів із погляду
соціального научіння.
Подолання такого соціально негативного явища, як лихослів’я – це довготривалий процес, який
потребує поєднання зусиль і батьків, і вчителів, і громадських діячів. У статті проаналізовано умови
подолання лихослів’я: формування стійкої моральної позиції; саморегуляцію станів і контролю над
собою; розвиток емпатії. Детально представлено процес експериментальної роботи з приводу профілактичної діяльності, спрямованої на подолання лихослів’я серед учнів загальноосвітньої школи.
Надано опис результатів впроваджених заходів. Доведено, що ефективність спілкування забезпечується через наявність відповідного комунікативного простору – соціально-педагогічного та психологічного середовища, що впливають на учнів певною інформацією, засобами та моральними нормами.
Результати дослідження доводять важливість підвищення мовленнєвої культури учнів через
зупинення процесу поширення лихослів’я. Вживання лайливих слів не лише поступово набуває ознак
агресивності та важковихованості, а й свідчить про наявність загальної проблеми культури спілкування у школі.