Наука як соціальне явище пізнання і освоєння дійсності

Сучасний етап розвитку суспільства характеризуються прогресивним розвитком науки на фоні ускладнення загальних проблем людства, збільшення обсягу наукової інформації, нових форм комунікації. Ще в давніх суспільствах Егіпту, Індії, Китаю з’явились основи філософських та інших знань. Антична наука розглядала людину як складову всієї природи. Перетворення науки у соціальний інститут відбулося в XVII-XVIIIст. і поступово ускладнювалась. Сучасні «виробничі» функції науки реалізуються за такими напрямами: використання для розвитку виробництва, розвитку науки шляхом розвитку фундаментальних досліджень, вивчення феномену людини, а також процесів управління та прогнозування можливих сценаріїв соціального розвитку суспільства. Все це дозволяє говорити про формування багатомірного образу сучасної науки як системи знань і соціального інституту. Як складний соціокультурний феномен наука розглядається як систему знань, форму суспільної свідомості та людської діяльності. Вивчення закономірностей і тенденцій розвитку наукового пізнання, його соціальних функцій і ролі стає важливим аспектом осмислення сучасної соціальної дійсності. Знаходячи спільне в явищах, розкриваючи загальні зв’язки і закономірності філософія виробляє загальні методологічні принципи взаємодії з природознавством.