Науковий дискурс з проблеми Голодомору в контексті формування української та російської моделей державного патріотизму

Досліджується співвідношення концептуальних версій голоду/голодомору 1932-1933 рр. в Україні та Російській Федерації з політикою державного патріотизму в обох країнах. Історіографічний аналіз зазначеної проблеми показав, що академічний дискурс з історії Голодомору має свою внутрішню структуру та динаміку із кардинальними відмінностями в його оцінці провідними фахівцями з теми по лінії розмежування «геноцид українців» – «штучний голод радянського селянства». Частина істориків Російської Федерації виявила готовність визнати сталінський геноцид селянства в обох країнах та його регіональну специфіку. Науковий дискурс, з одного боку, продемонстрував «силу знання», впливаючи на політику історичної пам’яті, з іншого боку – зазнавав впливу влади, яка мобілізує суспільство в напрямі державного патріотизму та легітимізації власного політичного курсу. Голодомор 1932-1933 рр. з його образами «чужого» винуватця та жертовності народу став в Україні однією з трагічних «установчих подій» в історичній пам’яті суспільства та консолідуючим засобом політики державного патріотизму. Російська історіографія з теми побудована на тактиці замовчування трагедії голоду та на критиці української версії.