Повсякденність як джерело соціального капіталу міста

У статті розглядається повсякденність
як інтегративна сфера суспільства, яка
є домінуючою для людини, оскільки саме на
мікрорівні індивід формує свою соціальну
реальність. У повсякденні простежуються
діалектичні взаємозв’язки між індивідуаль-
ним та загальним, формується смисловий
зміст, який дає змогу розуміти те, що відбу-
вається щодня в буденному житті людини.
Тому повсякденність виступає одним із
механізмів міської соціалізації і джерелом
формування соціального капіталу на мезо-
та макрорівнях.
Повсякденні соціальні комунікації побудовані
на мережі взаємопідтримки, отже, найбільш
значущим локальним співтовариством є
сусідство. Його значущість полягає в тому,
що без соціальної взаємодії містян (сусідів)
на своїй мікротериторії неможливе форму-
вання місцевої громади в межах муніципаль-
ного утворення (а також громадянського
суспільства в масштабі держави).
Соціальний капітал міста емпірично подано
в дослідженні такими показниками: міжосо-
бистісні, общинні та сусідські зв’язки, щіль-
ність медійних комунікацій, ідентифікація з
містом, соціальна довіра.
На основі емпіричних даних показано, що
сусідство як форма самоорганізації індивідів
на мікротериторії засновано на внутрішньо
групових солідарних відносинах, що підвищує
рівень соціальної довіри у місцевій громаді і є
основою для виникнення політичної довіри.
Щільність соціальних комунікацій у мікро-
громадах підвищує інтенсивність медійних
мережевих зв’язків, посилює відчуття гордо-
сті за своє місто, формує інтерес до міських
проблем, що впливає на збільшення обсягу
соціального капіталу міста.
У такий спосіб повсякденне життя, повсяк-
денні дії приховано впливають на функціону-
вання соціальних інститутів міста. Своєю
чергою місто виступає полем реалізації
повсякденних практик містян через меха-
нізми функціонування міських інституцій.