Білоусенко, П. І. та Сабліна, С. В. (2017) Суфікс -а(ва) в українській мові ХІ-ХІІІ століть. Філологічні трактати, 9 (4). с. 15-19. ISSN 2077–8054Х
|
Text
Bilousenko_Sablina.pdf Скачати (448kB) | Перегляд |
Резюме
У статті з’ясовуються питання історії, структурно-семантичних і словотвірних особливостей похідних іменників з суфіксом -а(ва). Встановлено, що в праслов’янській мові в низці віддієслівних і відіменникових дериватів прозирає тенденція формування функцій форманта -(а)va: продукування збірних іменників та абстрактних віддієслівних назв. На матеріалі мовних фактів із пам’яток ХІ-ХІІІ століть в основному доведено, що підтримується здатність суфікса -(а)ва творити іменники від дієслівних та іменних основ, але піку продуктивності в давній руськоукраїнській мові цей формант ще не досяг. Зберігається тенденція до закріплення ідентифікувальної функції цього суфікса – творення збірних іменників.
| Тип елементу : | Стаття |
|---|---|
| Теми: | P Мова та література > P Філологія. Лінгвістика |
| Підрозділи: | Філологічний факультет > Кафедра української мови |
| Користувач, що депонує: | Кафедра української мови |
| Дата внесення: | 23 Лип 2019 09:09 |
| Останні зміни: | 02 Жов 2019 05:51 |
| URI: | http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/4386 |
Виконати (потребує авторізації)
 |
Перегляд елементу |
