Поетика казок Всеволода Нестайка: мовностилістичний аспект

У статті розглядається художній феномен казок Всеволода Нестайка. Мета дослідження – проаналізувати лінгвостилістичні особливості казок з погляду стилістики декодування, розглянути їх так, як вони сприймаються читачем (дитиною). З’ясовується добір виражально-зображальних мовних елементів і їх можливих трансформацій на матеріалі казок Всеволода Нестайка «Країна Сонячних зайчиків» та «Дивовижні пригоди в лісовій школі», естетична функція використовуваного автором мовного матеріалу. Аналіз художніх засобів, які використовує автор і які відображують особливості його казок, що мають традиційно фольклорну основу, вказує на своєрідність поетики Всеволода Нестайка. Використовуючи фольклоризми, автор надає їм нового, індивідуального забарвлення, і традиційні мовні елементи звучать по-новому, по-нестайківськи, стають характерною прикметою його стилю. Фантазія письменника породжує надзвичайно складні (як для дорослого читача) і водночас легкі й прозорі (для читача-дитини) комплексні образи, фольклорна основа яких є тільки поштовхом до його життєвих роздумів і витворів уяви. Авторські казки Всеволода Нестайка як дeталями сaмого тексту, так і пiдтекстом iдентифікують кoнкретний сoціальноісторичний xронотоп і нaціональний укpаїнський кoлорит. Це peалізується також і в oбразній пaлітрі кaзкової eпіки дитячoго письмeнника. Ключові слова: літературна казка, фольклорна естетика, ідіостиль, стилістика декодування.