Алгоритмічна курація як герменевтичний фільтр та джерело епістемічної вразливості суб’єкта в дискурсі постправди

Метою статті є аналіз алгоритмічної курації як герменевтичного фільтра, що визначає горизонт подій та структурує інформаційне поле в умовах епохи постправди. Окреслена теоретична проблематика технологічного посередництва, за якого цифрові платформи перестають бути нейтральними каналами передачі даних, перетворюючись на активних учасників конструювання реальності.
Проаналізовано процес делегування епістемічних функцій алгоритмам, що оптимізують контент не за критеріями істинності, а за принципами економіки уваги, трансформуючи об’єктивну інформацію у персоналізований потік рекомендацій. Особливу увагу приділено питанню впливу рекомендаційних алгоритмів на інформаційний простір України напередодні російського вторгнення. На конкретних прикладах проаналізовано, як алгоритмічна курація контенту в популярних соціальних медіа штучно занурювала читачів у “бульбашки фільтрів”, знижуючи рівень когнітивної стійкості суспільства перед масованими ворожими ІПСО. Показано, що епістемічна вразливість українського суб’єкта в цей період була цілеспрямовано експлуатована через таргетовані дезінформаційні кампанії, що актуалізує потребу впровадження концепту алгоритмічної підзвітності як невід’ємного елементу стратегії національної безпеки в кіберпросторі.
Встановлено, що алгоритмічна курація формує герменевтичний механізм, який не лише впорядковує
вхідні дані, а й конструює інтерпретаційну рамку, звужуючи доступ до альтернативних смислів та посилюючи вразливість стійких переконань особистості до маніпуляцій.
Доведено концептуальну неспроможність дискурсу «довіри» до штучного інтелекту як до морального агента через його принципову технічну «непрозорість» та відсутність моральної суб’єктності.
Обґрунтовано необхідність зміни парадигми: переходу від наївної довіри до концепції «алгоритмічної підзвітності» (accountability), що передбачає прозорість логіки курації та можливість інституційного аудиту систем.
Показано, що захист когнітивної автономії в умовах цифрової експлуатації смислів можливий лише за умови усвідомлення користувачем алгоритмічного посередництва як продукту системної конфігурації, а не як об’єктивної істини.