Екстрена медична допомога в Україні під час дії воєнного стану: адміністративно-правовий аспект

Статтю присвячено комплексному дослідженню екстреної медичної допомоги (далі –ЕМД) в Україні як самостійної та важливої складової націо-нальної системи охорони здоров’я під час дії воєнного стану. Визначено, що актуальність дослідження обумовлена необхідністю врахування досвіду функціонування системи ЕМД під час дії воєнного стану в ході майбутнього відновлення України та триваючого реформування системи охорони здо-ров’я після завершення активної фази бойових дій. Виявлені недоліки пра-вового регулювання та успішні практики організації ЕМД в умовах воєнного стану можуть стати підґрунтям для удосконалення відповідних положень національного законодавства. Наголошено, що однією з найскладніших адміністративно-правових проблем щодо ЕМД під час дії воєнного стану слід визнати налагодження ефективної взаємодії між цивільною системою ЕМД та військово-медичними структурами Сил безпеки та оборони. Обґрунтова-на доцільність прийняття спільного наказу щодо організації ЕМД під час дії воєнного стану. Зроблено висновок, що воєнний стан як особливий право-вий режим суттєвим чином трансформує систему охорони здоров’я в Україні в цілому та функціонування ЕМД як її невід’ємної складової. За таких обста-вин функціонування системи ЕМД змінює вектор з індивідуалізованого під-ходу на принципи медицини катастроф та військово-медичної доктрини, що потребує синергії цивільних та військових медичних стандартів для мінімізації втрат в умовах збільшення навантажень. З’ясовано, що потребує удосконалення адміністративно-правовий статус персоналу ЕМД, що діє у зонах активних бойових дій, насамперед у частині розроблення гарантій захисту медичних працівників відповідно до вимог міжнародного гу-манітарного права. Вбачається доцільним розроблення алгоритму взаємодії цивільної системи ЕМД з медичними підрозділами Сил безпеки і оборони, а також гуманітарними і волонтерськими організаціями, що здійснюють евакуаційні заходи та медичний супровід постраждалих осіб. Резюмовано, що досягнення визначених у дослідженні пріоритетних заходів маєсприяти підвищенню ефективності захисту конституційного права кожної особи на охорону здоров’я та сприятиме адаптації системи ЕМД України до норм і стандартів Європейського Союзу