Модернізація інституту медіації в Україні: від формального визнання до реальної ефективності

У статті досліджується сучасний стан правового регулювання медіації в Україні як альтернативного способу врегулювання спорів. Проаналізовано стадії впровадження і розвитку інституту медіації в Україні до моменту прийняття закону України «Про медіації». Обґрунтовано актуальність розвитку цього інституту в умовах значного навантаження на судову систему, ускладненого збройною агресією та тимчасо-
вою окупацією частини територій України, що негативно впливає на доступ до правосуддя та строки розгляду справ. На думку авторів, широке використання медіації сприятиме розвантаженню судів і дозволить вирішувати спори мир-
ним шляхом з перспективою їх виконуваності у майбутньому. Розкрито основні принципи медіації — добровільність, конфіденційність, структурованість і нейтральність медіатора, а також її переваги порівняно з судовим розглядом, зокрема оперативність, економічність і збереження відносин між сторонами. Окрему увагу приділено нормативному закріпленню можливості застосування медіації у процесуальному законодавстві та існуванню фінансових стимулів для сторін щодо досягнення примирення. Обґрунтовано переваги медіації у порівнянні із судовою формою серед яких добровільність, конфіденційність, оперативність, економічність, збереження стосунків, контроль над результатом та зниження навантаження на судову систему.
Визначено перспективи розвитку медіації в Україні, зокрема в умовах зростання кількості сімейних, транскордонних та соціально чутливих спорів, пов’язаних із воєнними подіями. Зроблено висновок про необхідність подаль-
шого вдосконалення законодавства, розширення практики застосування медіації та підвищення рівня обізнаності населення щодо її можливостей як ефективного механізму позасудового врегулювання конфліктів.