Десять років російського вторгнення в Україну: еволюція «гібридної загрози» до масштабної війни «Нового покоління»

Стаття присвячена соціально-філософському та воєнно-політологічному аналізу небезпечної еволюції російського вторгнення в України у широкому контексті глобальної безпеки. Експліковано
закономірний шлях від малопомітних, прикритих наративами «нас тут немає» дій підтримки озброєних
сепаратистів ДНР-ЛНР, до відкритого агресивного нападу на Україну «силами вторгнення» для швидкого
проведення «спеціальної військової операції», а після її провалу, переходу до масштабних бойових дій півмільйонною мобілізованою армією у війні на знищення українства.
Десятки років росіянами проводиться політика підкорення України спочатку «м‘якою» силою енергетичної прив‘язки до «газового спрута», фальсифікацією української історії, гуманітарним туманом «єдності
народів», далі переходом до «конфлікту нижче збройного» при спробі захопити острів Тузла (2003 р.) (що
можна розцінити як пролог війни), розв‘язанням «гібридної» війни, надалі – повномасштабної та кроками по
демонстрації переваги у повітряно-космічному просторі, зрештою ядерним шантажем.
Визнання переростання війни у майбутньому на «катастрофічне зіткнення» світових держав, або на
«зіткнення світових лідерів за межами України», за термінологією американських аналітиків (Томас Ф. Лінч),
не є достатнім для глибинного наукового аналізу еволюції російських планів та дій, у яких проглядається
агресивна закономірність, притаманна мілітарній суті неоімперіалізму.
У сучасній російсько-українській війні ціллю стає знищення збройного опору України, подальша неоколонізація незалежної держави, відновлення імперських російських амбіцій на євро-азійському просторі. За цих
умов важливим є теоретичне та праксеологічне завдання визначити форму (модель) воєнної безпеки нашої
країни у ситуації довготривалого протистояння з Московією з огляду на невтішну динаміку безпекової ситуації в Європі та перспектив «озброєного миру». Якщо західні аналітики вважають, що майбутнє «оповите туманом неясності», а європейські армії начебто мають запас у 4-5 років на підготовку до війни з Московією, то невідкладне завдання українських вчених полягає у науковому передбаченні тенденції до погіршення глобальної безпекової ситуації, у якій Україна вже показала приклад незламності та боротьби. Запропоновано огляд 4-х моделей воєнної безпеки для неї: синергетичний, євроатлантичний, ізраїльський
варіант та синтетичний, вибір якого буде надано політикам та стратегам.