Відновне правосуддя: світові моделі та перспективи імплентації в Україні щодо неповнолітніх

В Україні активно впроваджується така форма справедливості, як відновне правосуд-дя для неповнолітніх, яка відмінна від традиційної каральної практики вирішення кримі-нальних правопорушень. Хоч наразі це і Пілотний проект, але як показує, проаналізована в досліджені світова практика, він має великі перспективи щодо відображення, в подальшо-му, в кримінальному процесуальному законодавстві країни. Тому, в досліджені аналізуються світові практики застосування відновного правосуддя щодо неповнолітніх, з зосередженням уваги на внутрішньо філософію таких практик. Зокрема у роботі розглянуто суть та філософію наступних моделей відновного правосуд-дя, зокрема: 1) програми примирення потерпілих і правопорушників (відомі також як «меді-ація», «посередництво», «конференції жертв і правопорушників») (на прикладі Франції, Польщі та Греції); 2) кола правосуддя – програми, в основі яких лежать традиції північноа-мериканських індіанців (на прикладі Канади); 3) сімейних конференцій (на прикладі Нової Зеландії); 4) практики країн Сходу (на прикладі Китаю та системи Bang-jiao). Осмислюючи філософію вищенаведених моделей відновного правосуддя відмічається, що для української каральної практики вирішення кримінальних правопорушень та загалом системи пенітенціарної служби розширення дії Пілотного проекту на всю територію України є значним кроком вперед для гуманізації кримінального права з подальшим переосмислення ролі пенітенціарних установ. Загалом, дослідники підсумовують, що пенітенціарна система України має бути перео-смислена з вектором на популяризацію центрів, які б сприяли соціальній адаптації право-порушників. Така адаптація повинна здійснюватися у тісній співпраці пенітенціарної служби з громадськими організаціями та/або закладами загальної освіти та представниками грома-дами в цілому. Українська система відновного правосуддя потребує центрів (у вигляді сим-біозу громадської організації з пенітенціарною службою та/або представником громади, та/або представниками психологічних служб закладів шкільної освіти), які б були орієнтовані на розвиток життєвих навичок правопорушника його навчання, допомоги у працевлашту-ванні тощо. Щоб правопорушники відчували психологічну підтримку (можливо навіть через релігійні організації) і сили продовжувати життя в гармонії з суспільством