Освітня стійкість у дії: реалії та перспективи навчальної практики (педагогічної) в системі професійної підготовки майбутніх вчителів

У статті обґрунтовано роль навчальної (педагогічної) практики як стратегічного ресурсу для зміцнення освітньої вищої системи України в умовах воєнного стану. Розкрито сутність поняття «освітня стійкість» як здатності системно забезпечувати неперервність навчання та якість освіти в
ситуаціях невизначеності. Авторка аналізує трансформацію функцій навчальної практики (педагогічної) – навчальної, діагностичної, формувальної, мотиваційної та рефлексивної – в умовах війни сьогодні. Окреслено особливості організації навчальної практики (педагогічної) для майбутніх вчителів у
дистанційному та змішаному форматах, що використовуються Мелітопольським державним педагогічним університетом імені Богдана Хмельницького після релокації.
Особливу увагу приділено формуванню професійних компетентностей майбутніх учителів, зокрема навичок кризового менеджменту, психологічної підтримки учнів та здатності адаптувати цифрові методи навчання до нестабільних умов (відключення електроенергії, сигналів повітряної тривоги, ракетної та шахедної атаки). Узагальнено відмінності між традиційною моделлю практики та її реалізацією в умовах війни, де акцент зміщується на гнучкість, цифровізацію та емоційну витривалість. Авторкою було визначено «освітню стійкість» як ключову компетентність XXI століття, що поєднує психологічну витривалість, адаптивність та здатність забезпечувати неперервність навчання за будь-яких обставин. У роботі детально проаналізовано трансформацію змісту практики: організаційний аспект: перехід до змішаних та дистанційних форматів
із використанням платформ Google Classroom, Moodle, Zoom та Google Meet; функціональний аспект: реалізація навчальної, діагностичної, формувальної, мотиваційної та рефлексивної функцій у контексті воєнних викликів; безпековий
аспект: інтеграція в підготовку майбутніх педагогів навичок кризового менеджменту та алгоритмів дій в умовах війни.
Доведено, що навчальна практика (педагогічна) в умовах війни постає як ключовий чинник освітньої стійкості, що поєднує гнучкість, цифрову орієнтацію та стратегічну значущість. Вона виходить за межі традиційної професійної підготовки, перетворюючись на ресурс зміцнення освітньої системи України. Саме завдяки їй формується нове покоління педагогів, здатних не лише забезпечувати якісне навчання, а й підтримувати морально-патріотичний дух та психологічну рівновагу суб’єктів освітнього процесу.
Ключові слова: здобувачі вищої освіти, освітня стійкість, процес професійної підготовки, професійні компетентності, педагогічне партнерство.