Специфічні форми вокатива у дитячих колискових піснях

Єрмоленко, С. І. (2020) Специфічні форми вокатива у дитячих колискових піснях. Закарпатські філологічні студії, 1 (13). с. 48-52. ISSN 2663-4880 (print) 2663-4899

Text Закарпатські філологічні студії № 13_Т_1-сторінки-48-52.pdf Скачати (15MB)

Резюме

У статті на матеріалі збірок «Дитячий фольклор (народна творчість)» (1986), «Дитячий фольклор (колискові пісні та забавлянки)» (1984) з’ясовано специфічні форми вокатива, якими найчастіше послуговуються виконавці колискових пісень (зменшувально-пестлива лексика, звертальні конструкції). Перевага надається з семантико-стилістичного боку загальній назві на вираження віку або спорідненості, або статті (хлопці, сину, дитя, мамо, донечко) або абстрактній назві (сонку, дрімку), зооморфізму (коте, голуби, курочко), субстантивованому прикметнику (Та ой люлю, маленькоє), неживій істоті (колисонько). Але й трапляються найбільш поширені і власні назви (Василечку, Марисю, Марійко). Із структурно-граматичного боку – вокативові однослівному (Ой спи, дитя, колишу тя) й двослівному (Люлю, люлю, дитя моє), який розміщений у постпозиції (Засни, мала дитино) та інтерпозиції (Ходи, сонку, в колисочку) та містить займенник+іменник (мій синочку) або прикметник+іменник (мала дитино). У колискових дитячих піснях часто трапляються зменшувально-пестливі суфікси -еньк-, -ечк-, -оньк-, -очк-, які заспокоюють дитину, створюють атмосферу родинного затишку (мамочко, донечко, внученько, сонечко). Є також елементи дитячої мови (киця, котино, котко, котару). Оскільки для колискової пісні важливим є звуковий, тобто ритмо-мелодійний компонент, тому щодо зміст, то вони часто ситуативні. Апелятиви в колискових піснях часто супроводжуються вигуками (Ой ну, котик, котино), частками (Ой котусю, котусю), прикладками (кота-воркота, коте-дитиночко), які підсилюють емоційний компонент і спонукають заколихуванню дитини. Як елемент сповільнення в колискових піснях є повтор (Ой спи, сину, спи, дитино; коте-котинку) або однорідний ряд із низки звертань (Сонку, дрімку, голубоньку!). Вокатив у колисковій дитячій пісні часто метафоричний і несе в собі магічну силу. Тому супроводжується постійними епітетами (коте муругий, котику сіренький, котику біленький, котку волохатий), які є народними символами домашнього оберега. Для підсилення апелятива у колискових часто трапляється інверсія (Спи, дитиночка маленька).У колисковій є звернення до магічної істоти (сон-дрімото, сонку), до тотемних тварин (голубонько, кота-воркота). Це звернення стосується всього білого світу: котика, синочка, пташки, дитинки, вітру (Повій ти, тихий вітрочку). Оповідь розгортається за аналогією (Діти мої, діти, Дрібніцькі, як значок).

Тип елементу :	Стаття
Теми:	P Мова та література > P Філологія. Лінгвістика P Мова та література > PA Класична філологія
Підрозділи:	Філологічний факультет > Кафедра української мови
Користувач, що депонує:	Кафедра української мови
Дата внесення:	09 Квіт 2020 07:54
Останні зміни:	09 Квіт 2020 07:54
URI:	http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/8927

Виконати (потребує авторізації)

Перегляд елементу