Жанрова специфіка роману-екфразису (на матеріалі твору «Жертва забутого майстра» Євгенії Кононенко)

У статті розглянуто жанрові особливості сучасного українського роману-екфразису на матеріалі твору «Жертва забутого майстра» (2007) Євгенії Кононенко. Зазначається, що сучасна тенденція до репрезентації різних видів мистецтва в художньому творі стала джерелом для досліджень, які проводяться на матеріалі їх співіснування у певному тексті. Взаємодія мистецтва і літератури, як особливий вид взаємин у художньому тексті, розглядається з погляду теорії інтермедіальності.
Статтю проілюстровано прикладами з досліджуваного роману Євгенії Кононенко, які демонструють звернення авторки до мистецтва скульптури. У роботі ми простежуємо присутність цього виду мистецтва у тексті роману через емоційне сприйняття мистецьких артефактів героями твору, наявність специфічної термінології, історичних даних про майстра Іоанна Георгія Пінзеля та про його його роботи, а також з позиції іншого виду мистецтва – фотомистецтва.
Вказано провідні функції екфрази в романі Євгенії Кононенко «Жертва забутого майстра», фрагментами з твору предемонстровано особливості її побутування. Визначено, що саме літературний текст доповнює та розширює уявлення про мистецький твір і характеризується єдиною органічною мовою опису словесних та зорових вражень, що створює специфічну мову текстової візуалізації. Доведено, що екфраза, дозволяючи проникнення у твір інших видів мистецтва, робить його більш дискретним. Проте як важлива складова у структурі тексту вона привносить нові смисли в літературний твір, розмикаючи його межі.
Ґрунтуючись на досліджуваному матеріалі, а також на висновках щодо тяглості традиції екфрастичного роману як жанру в українській літературі, визначено перспективи дослідження в обраному нами напрямку.
Ключові слова: взаємодія мистецтв, інтермедіальність, скульптура, жанрова специфіка, роман-екфразис.