Проблеми правопису топонімів (на матеріалі системи номінацій Запорізького Надазов’я)

У статті проаналізовано назви водних об’єктів і населених пунктів півдня Запорізької області з огляду на специфіку етимології та відповідно до чинних норм української правописної системи. З’ясовано, що запорізько-надазовську групу топонімів формують як тюркські, так і слов’янські назви, що не завжди відповідають денотату, від якого вони походять, та нормам і правилам українського правопису.
Унормування і написання цих найбільш широковживаних та функційних одиниць мови в друкованих засобах масової інформації, офіційних документах, картографічних, довідкових, енциклопедичних, навчальних та інших виданнях продовжує залишатися актуальною проблемою мовознавства на початку ХХІ ст. Метою статті є опис системи номінацій запорізько-надазовської групи топонімів з огляду на специфіку етимології та правописне нормування. Об’єкт наукової студії становить система номінацій запорізько-надазовської групи топонімів. Предмет дослідження – етимологічні та правописні особливості запорізько-надазовської топонімії. Матеріалом аналізу послужили назви водних об’єктів та населених пунктів південних районів Запорізької області (Бердянського, Мелітопольського, Приазовського, Приморського та Якимівського), що зафіксовані в «Атласі Запорізької області», топонімічних словниках-довідниках, електронних ресурсах та інших
джерелах. Для досягнення поставленої мети в роботі застосовано такі методи: описовий метод, метод етимологічного аналізу, класифікаційний прийом аналізу та метод порівняльно-зіставного аналізу. Наукова новизна дослідження ґрунтується на тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено аналіз системи номінацій запорізько-надазовської групи топонімів на основі його теоретичного осмислення в етимологічному та правописному аспектах.