Огульчанська, О. (2014) Своєрідність хронотопу у романах Г. Пагутяк «Слуга з Добромиля» і Володимира Орлова «Альтист Данилов». Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія "Літературознавство", 1 (1). с. 116-124.
|
Text
Ogulchanska_2014_116.pdf Скачати (249kB) | Перегляд |
Резюме
У статті досліджується своєрідність хронотопу, що є важливим сюжетотвірним і характеротвірним чинником. Наголошується на поліфункціональності часопросторових координат. До спільних ознак «химерної прози» і творів, написаних у руслі «магічного реалізму» належать: деформація хронотопу, тяжіння персонажів до філософських роздумів, використання міфу (як прямого, так і трансформованого, творчо переосмисленого), співіснування на рівних правах реального світу і ірреального. Письменники використовують різні форми простору: закрите/відкрите, своє/чуже. Час у романах точно окреслений. Виділено хронотоп (мотив) дороги, який дозволяє акцентувати увагу на головних рисах характеру персонажа, підкреслити слабкі і сильні його сторони.
Тип елементу : | Стаття |
---|---|
Теми: | P Мова та література > PN Література (Загальне) |
Підрозділи: | Філологічний факультет > Кафедра української і зарубіжної літератури |
Користувач, що депонує: | Кафедра української і зарубіжної літератури |
Дата внесення: | 11 Черв 2019 11:03 |
Останні зміни: | 02 Жов 2019 05:52 |
URI: | http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/4319 |
Виконати (потребує авторізації)
Перегляд елементу |